Основні напрямки роботи з профілактики правопорушень шикуються за принципом визначення проблем, що виникають у процесі навчання і виховання "важких" дітей, вирішення яких сприяє отриманню позитивних результатів. Ці напрямки безпосередньо випливають із статутних документів установи, і вимагають участі всіх, хто навчає і виховує дитину: адміністрації, соціального педагога, психолога, батьків.

Найчастіше, пріоритетними напрямками профілактичної діяльності стають:

- Допомога сім'ї у вирішенні проблем, пов'язаних з вихованням дитини;

- Допомога підлітку в усуненні причин, що впливають на вчинення злочину;

- Залучення дітей, батьків до організації та проведення соціально-значимих заходів;

- Вивчення, діагностування, вирішення проблем, важких життєвих ситуацій, з метою запобігання серйозних наслідків;

- Індивідуальне та групове консультування дітей, батьків, педагогів з питань вирішення проблемних ситуацій;

- Допомога конкретним учням із залученням фахівців з відповідних організацій;

- Пропаганда та роз'яснення прав і обов'язків дітей, членів їх сімей;

- Організація літніх профільних змін для дітей «групи ризику».

Тому одне з провідних ролей у системі роботи школи з профілактики правопорушень або їх рецидивів виконує діагностика, що здійснюється за єдиними критеріями. Така діагностика, на наш погляд, повинна виконувати дві основні функції:

1. Вчасно виявляти фактори неблагополуччя і відносити дитини до певної групи (рівня) ризику.

2. Допомогти побачити як проблеми, так і ресурси внутрішні і зовнішні дитини для вироблення вірної лінії в побудові профілактичних програм.

Отже, робота соціального педагога - створити в сім'ї відчуття безпеки, він повинен бути твердо переконаний у правильності своїх дій, бути здатним чітко викласти свої цілі клієнтам, з якими збирається працювати.

Соціальний педагог повинен постійно засвоювати нові методи і прийоми роботи з сім'єю, розуміти механізм їх дії і відповідально підходити до їх застосування.

Надаючи допомогу іншим людям, він має відрізнятися від інших професіоналів не тільки спеціальними знаннями, але й особливим ставленням до своїх клієнтів. З одного боку, він повинен визнавати і поважати їх права як особистостей, а з іншого - враховувати неповторність внутрішнього світу кожної людини, що не терпить загального підходу.