Як потрібно поводитися батькам із дітьми

в пору юності:

• задовольняти їхню природну потребу у спілкуванні і співпраці з дорослими;

• будувати спілкування на основі довіри , із позицій поваги до особистості і рівного співрозмовника;

• не опікати надміру ;

• надавати свободу вибору , але обов'язково зумовлювати можливі варіанти вирішення тієї чи іншої життєвої ситуації. Розмову вести так, щоб юнак або юнка мали можливість зробити свій усвідомлений вибір, чітко уявляючи його наслідки;

• пам'ятати , що стосунки з іншими людьми в юнацькому віці будуються на досвіді стосунків у родині .Тому батькам завжди потрібно відповідально ставитися до своїх слів , вчинків та оцінювань;

• допомагати дитині в самовизначенні , в усвідомленому виборі своєї життєвої мети, планів на майбутнє. Спільно аналізувати життєву привабливість і цінність;

• заохочувати до трудової діяльності, як для власного самоствердження, так і на користь інших ;

• стимулювати самовиховання особистості, моральний самоаналіз ;

• розвивати культуру спілкування та поведінки;

• учити толерантності, розуміння того, що кожний має право на свою думку;

• стимулювати відповідальне ставлення до навчання на основі мотивації престижу знань для особистості й потреби суспільства у висококваліфікованих спеціалістах;

• підтримувати сімейні традиції і прагнути до того , щоб передати їх дітям;

• готувати дітей до майбутнього сімейного життя , до виконання рольових функцій у сім'ї;

• залучати до вивчення законів , учити користуватися своїми громадянськими правами.

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.